Потребує збереження і відродження культурна спадщина корінного етносу острова

Статистика засвідчує, що середній доход корінних жителів значно нижчий за цей показник у цілому по Тайваню. Не на користь аборигенів і інші соціальні індекси. Кількість випускників вищих навчальних закладів серед представників корінних етносів дотягує лише до 20 відсотків від середнього показника по Тайваню. Земельні площі аборигенам виділено, але користування ними регламентовано строгими обмеженнями. Аргументуються такі обмеження необхідністю збереження водних і ґрунтових ресурсів. В умовах соціальної незахищеності десятки тисяч чоловік підстерігає безробіття. Рівень безробіття серед аборигенів утричі вищий за середній показник незайнятості по Тайваню.

Тому корінні жителі залишають обжиті попередніми поколіннями місця, спускаються з гір на рівнину, шукають роботу в містах, на виробництві. Сьогодні в промислових районах прижилося 80 тисяч аборигенів. Через відсутність необхідної кваліфікації, невисокий освітній рівень приреченням цих людей стає важка фізична праця.

Потребує збереження і відродження культурна спадщина корінного етносу острова.

Звичайно, це не означає, що корінні жителі залишаються наодинці зі своїми труднощами й проблемами. З одного боку, разом із демократичним, соціальним, технічним оновленням суспільства зростає самосвідомість аборигенів, посилюється їхнє прагнення зайняти рівноправне місце в суспільстві, а з другого,— провінційний та центральний уряди, вся країна роблять конкретні кроки по підвищенню рівня життя корінного населення, розвитку їхньої культури, поліпшенню медичного обслуговування.

Зростаючий громадянський рух корінних жителів у 1984 році знайшов своє організаційне оформлення як САТ — Союз аборигенів Тайваню. Через кілька років, у 1989-му, САТ уже підняв тисячі людей на масову акцію протесту проти дискримінаційних заходів уряду щодо використання аборигенами земельних площ. Наполегливість і послідовність дали перші результати. У 1994 році вдалося домогтися повороту у ставленні більшості китайців (ханьців) до аборигенів як етнічної меншості. Поширений до цього у суспільстві синдром меншовартості аборигенів, ставлення до них ледь як не до «варварів», «мисливців за головами» було подолано законодавчими заходами.

У липні 1994 року Національні Збори прийняли поправку до Конституції, згідно з якою назва «шаньбао», буквально «гірські співвітчизники», була вилучена з тексту Конституції, оскільки аборигени вважали таке наймення для себе принизливим. У новій редакції Конституції вони одержали ім’я «юаньчжумінь» — «корінні жителі», або «аборигени». На основі конституційної поправки уряд наступного року прийняв рішення, за яким аборигени відновили право на свої корінні імена і географічні назви замість штучно введених китайських найменувань.

«Союз аборигенів Тайваню» незабаром дістав широку підтримку з боку інших громадських організацій, яким стала близькою доля аборигенів. «Союз тайванських сіл» виступає за оновлення, реконструкцію поселень аборигенів, за викладання рідної мови, відродження культури корінних народностей, прискорений економічний розвиток районів їхнього проживання. Федерація народності ямі, що живе на острові Ланьюй, біля південно — східного узбережжя Тайваню, очолює антиядерний рух, обстоює принципи мирного розв’язання конфліктів у сучасному світі. На сході Тайваню, в гірському поселенні повіту Тайдун, активно діє Фонд розвитку культури й освіти народності бунун.

Источник загранпаспорт.

Спонсор статьи: курсы английского, ремонт фотоаппаратов canon.